Форум Видавців все ближче, а новинки від видавців не закінчуються. На черзі — видавництво «Vivat».

«Неболови»

Голос Юлії Ілюхи — це голос Харкова, котрий не голосував за мера Кернеса, голос Харкова, офіціанти котрого переходять на українську через повагу до клієнта, голос Харкова, де співають Гімн України не тому, що «так надо», а тому що потребують цього. Голос Харкова – міста українських письменників-дисидентів і не комуністів, міста правозахисників і  ментів, міста академічної освіти і невігластва. Голос прифронтового Харкова, ребрами якого пройшла війна, мозок котрого намагається захиститися від пропаганди; голос міста, що полишає концепцію «найбільшої площі Європи» та «першої столиці України», і знатний віднаходити інші символи.

Це — голос находженого «берцями». Це — новели про різних героїв. Від хтивця Федора Пугачова, в кишені котрого лежала «совєтская власть» — червоний партквиток у потертій обгортці, підкріплений репутацією героя громадянської війни», — до Олеся Самохвалова, онука бабці-комуністки, добровольця з позивним «Ленін», «що у січні 2015–го згорів у бетері під Донецьким аеропортом внаслідок прямого попадання фугасу, випущеного російським «братом».

Ось як характеризують цю новинку ті, хто вже її прочитав —

Тетяна Терен, журналістка:

«—Юлія Ілюха пише на ті теми і про тих героїв, яких в останні десятиліття наполегливо витісняли із сучасної української літератури. Вона пише про нинішнє село, яке зникло із творів наших молодих письменників, ніби його й не існує, як і тих людей, які там доживають свої життя, як і тих, хто працює там без продиху, аби вивчити дітей, як і нас самих, закорінених у наше сільське дитинство. А разом з тим Юлія пише про дуже реальних людей і їхні дуже реальні проблеми, страхи, втрати й пошуки. Саме тому весь час здається, ніби все це надто знайомі вам герої і надто близькі ситуації. І чи не вперше ви прочитали про них у письменницьких текстах, які на додачу є майстерно зробленою, деталізованою короткою прозою. А це — ще одна рідкість для нашого всуціль романного літературного процесу.»

Тетяна Трофименко, літературний критик:

«—Містика, фантастика, постмодерністські експерименти, стьоб, пародія, альтернативна історія – усе це, звісно, добре, але разом із тим сучасна українська література нагально потребує хорошої реалістичної прози. Сюжетної, читабельної, психологічної (без надриву) та інтелектуальної (без повчального тону). Із цих історій твориться художня картина сучасності – і цим насамперед цінна пропонована збірка.»

«#невимушені»

Збірка оповідань 5 молодих українських авторів покоління міленіум про головні цінності нової України. Ось як про цю збірку говорить письменник Любко Дереш:

«—Невимушені — це ті, які нічого нікому не винні, — така основа їх позиції. Вони не почуваються зобов’язаними до чогось і діють, здебільшого керуючись внутрішніми імпульсами, якими б іноді
дивними вони не здавались. І хоч невимушені багато в чому ще блукають кожен у своїй країні припливів, усе ж варто їм віддати належне — здебільшого вони вільні, і головне, що їм потрібно зробити, — це перетворити свою #thestory на справжню, власну пісню. У них більше немає того запалу боротьби, що був у очах «старої школи», — війни, яка, хоча й точиться ще в реалі, в історичному плані вже відгриміла. У них блукаючий погляд тих, хто шукає щось інше. Тому що поневолених може привабити свобода. А звільнених ― тільки любов.»

«Сховище»

«—Анна Франк вела щоденник з 12 червня 1942 по 1 серпня 1944 року. Спочатку вона писала свої листи лише для самої себе. А навесні 1944 року почула по лондонському радіо виступ нідерландського міністра освіти у вигнанні, який говорив про те, що після війни необхідно буде зібрати й оприлюднити всі документальні матеріали про страждання нідерландського народу за часів німецької окупації. Як приклад таких матеріалів він серед іншого згадав і щоденники. Під впливом його виступу Анна Франк вирішила по закінченні війни видати книжку, за основу якої мав правити її щоденник».

«Покоління сміливих»

Чверть століття тому Україна здобула незалежність. Омріяна, вистраждана, що принесла вона українцям? Андрій Кокотюха пропонує читачам згадати, як це було, поміркувати над сьогоднішнім днем і замислитись над своїм майбутнім. Нам є чим пишатися, про що свідчать коментарі від видатних українців.

Ця книжка розгортає велике полотно долі держави, вигаптуване водночас гордістю за здобуті досягнення й перемоги і болем за помилки та поразки… Гортаючи сторінки, мимоволі запитуєш себе: невже це було? Невже ми це зробили? – й не ймеш тому віри. А ще розумієш: не можна лишатися осторонь, бо найголовніша перемога чекає нас попереду. У нас усе буде гаразд.

«Королівство рафінованого сміху»

Це — фантастичний шпигунський роман талановитого українського письменника Романа Рочицького. Автор обрав незвичайний для дитячої літератури жанр, але саме це дозволило йому відтворити загадкову атмосферу незвичайного світу Білонерії. Чорно-білі ілюстрації, створені в стилі зентанглу, органічно вплітаються в оповідь, створюючи особливий «шпигунський» колорит.

«Шістка воронів»

Про цей роман Лі Бардуґо ми вже писали докладніше, але коротко вам нагадаємо: Шість небезпечних покидьків. Одна неможлива крадіжка. Казова команда – можливо, єдине, що залишилося між світом і його руйнацією – якщо вони, звісно, не повбивають одне одного раніше.

«Книжка заборон і таємниць»

«Заборони і таємниці — от те, що доводиться долати у своєму житті будь-кому з нас. Особливо — якщо ти у тому примарному, невизначеному віці, який дорослі називають “підлітковим”.»

Чим загрожує твоє дорослішання тобі та іншим? Що робити, коли у новому класі стикаєшся із загрозливим і загадковим школьняком? Де межа між віртуальним та реальним у сучасному світі? Як освідчитися у коханні дівчині, якщо ви настільки несхожі, що й розмовляєте наче на двох різних мовах?

16 письменників з чотирьох країн уперше об’єднали свої зусилля для того, щоб поговорити про сучасних підлітків — відверто, сміливо, іноді — провокаційно.

«В інтернеті хтось помиляється»

Ася Казанцева — наукова журналістка, блогерка, популяризаторка науки. Лауреатка премії в галузі науково-популярної літератури «Просветитель». Авторка бестселера «Хто б міг подумати! Як мозок змушує робити нас дурниці».

У своєму новому творі Ася Казанцева продовжує досліджувати різні дискусійні питання. Легко й невимушено, проте науково обґрунтовано, вона аналізує усталені міфи, до яких ми вже встигли призвичаїтися, і доводить їх шкідливість.Чи справді м’ясо шкідливе для здоров’я? Ви переконані, що акупунктура є панацеєю від усіх хвороб, а щеплення призводить до аутизму? І ладні погодитися з думкою, що чоловіки розумніші за жінок? Перш ніж подумки відповісти на ці запитання, розгорніть книжку. Обіцяємо, вам буде цікаво про все це дізнатися. І не тільки про це.

«Тато в декреті»

Це — концентрат років особистого досвіду батька двох синів, зокрема року з гаком у відпустці з догляду за дітьми, опис радощів і клопотів догляду за дітьми, у поєднанні з історіями інших людей.

Як можна водночас відчувати ніжність і скреготати зубами від того, що тобі «виносять мозок»? Чому, навіть пішовши в декрет, чоловік лишається у привілейованому становищі порівняно з жінкою? Чи є у тат батьківський інстинкт? Чому Україна просто-таки створена для чоловіків із немовлятами? Чим реальність батька в декреті відрізняється від досвіду матері? Ось лише кілька з сотні запитань, на які відповідає ця книжка. Ще десятки питань Артем Чапай ставить, сам не знаючи відповідей.

«Я — погана мати?»

Кожна мати рано чи пізно починає сумніватися, чи правильно вона виховує свого малюка. І кожна щоразу переймається думкою: «А чи хороша я мати?» Катерина Кронгауз порушує актуальні для жінок питання про щастя дитини, атмосферу в сім’ї та вплив на неї «своїх і чужих». Однак найбільше авторку непокоїть те, чи може бути щасливою родина, у якій жінка не відмовляється від своїх інтересів і душевного комфорту.

«Свобода від виховання»

Чи знаєте ви, що для гармонійного розвитку дітей потрібна не так педагогіка, як логіка? І що найкраще в житті з дитиною трапляється не завдяки, а всупереч так званому традиційному вихованню? Досвідчений педагог Діма Зіцер не перший рік вивчає взаємодію дорослих і малих людей. У книжці «Свобода від виховання» він розповідає , як повернути радість від спілкування з дітьми, і доводить , що ростити їх — це цікава пригода, а не важкий обов’язок.

Джерело: прес-служба видавництва

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Прокоментували

Related Posts

Подкаст

Марек Гласко та його нон-конформізм

Пропонуємо вашій увазі обговорення книжки Марека Гласка «Красиві двадцятилітні» за участю літературознавців Маріанни Барабаш, Ігоря Котика, Тараса Пастуха. Коментарі Прокоментували

Зарубіжка

12 книг про «війну усіх з усіма»

Війна у Сирії — одна з провідних тем світових новин вже 5 років, хоча насправді для пересічного українця все це (особливо на тлі власної війни на власному Сході) залишається чимось далеким та незнайомим. Разом із Read more…

Нон-фікшн

Як роботи змінюють роботу

Заключна зустріч циклу «Нон-фікшн.UA» у вінницькій книгарні «Є» — про те, як робототехніка вплине на розвиток професій, які можливості та загрози несе штучний інтелект і які книги про все це пишуть (та перекладають в Україні) Read more…

Ми будемо вдячні, якщо ви не будете використовувати AdBlock на нашому сайті — або ж передплатите доступ до контенту за $1 на 30 днів. ОПЛАТИТИ ДОСТУП >>

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: