Надворі падає дощ зі снігом — неприємне поєднання початку грудня. В моєму наплічнику, окрім якихось гаджетів та речей — книжкові подарунки для дітей бійців, котрі стояли на Сході; але поспішаю я спочатку не на «Нову пошту», а на зустріч із тим, хто писав і пише, говорив і говорить про самих бійців української армії на передовій — в Донецькій та Луганській областях, там, де терористи і досі ведуть обстріли, і де теж, напевно, зараз падає дощ. Він називає вже полеглих тими, хто — «коли Україну огорнула непроглядна темрява, соняхами запалав на полях української журби». Його звати Андрій Зелінський, та львівським курсантам і бійцям українських батальйонів він відомий краще як отець Андрій — військовий капелан, священик УГКЦ, який з весни-літа 2014 року здійснює постійне служіння у зоні АТО.

Цей грудневий вечір він проводить не у храмі чи у військовому наметі — а спочатку у вінницькій «Книгарні Є» (тут збираються нечисельні місцеві журналісти та чимало бажаючих придбати й підписати книги), а згодом у місцевому Будинку офіцерів (тут аудиторія буде вже значно більшою, бо прийде чимало військових, волонтерів та небайдужих, котрі чули про книгу «Соняхи» чи вже прочитали її).

Священик, котрий став есеїстом — і тепер не лише допомагає зберегти силу духу та ясність помислів тим, хто тримає зброю вогнепальну, але й зміцнює щит зброї духовної на мирній території, озброєний словом та любов’ю — саме це слово, «любов», отець Андрій виводить у різних варіаціях, у різних реченнях та побажаннях на сторінках десятків примірників, допоки у залі «Книгарні Є» юрмляться люди. Більшість із них не є солдатами — але розуміють, про що йдеться на кожній сторінці «Соняхів». Адже книга ця безумовно чесна, не містить жодного рядка літературного вимислу чи «зафарбовування плям».

Це — діалог про тих, кого вже немає. Розповідь про тих, хто усміхнено, натхненно, навіть трошки хвацько дивиться із мирних та військових світлин зі сторінок цієї книги. Про тих, кому з осені 2014 року назавжди буде 22, 25, 28.

Поля Донбасу у мирні часи були заквітчані соняхами; саме їх побачили бійці у Попасній, Іловайську, Новоазовську, поблизу Аеропорту та на підступах до Луганська у липні-серпні 2014 року. Поля Донбасу у часи війни розквітли ранами воронок від вибухів — та соняхами яскравих життєвих доль, котрі дочасно обірвалися біля цих міст та місць. Але отець Андрій Зелінський починає говорити до присутніх у «Книгарні Є» — і не згадує про них із пафосом чи мукою, а говорить як про тих, що назавжди є, просто десь незримо. Бо за його словами, цього потребують ті 70 тисяч, що нині, під дощем, снігами та вітром стоять насторожі вздовж фронту; а ми ж маємо постати для них надійною опорою тут, у тилу. І не забувати ні про живих, ні про тих, що відійшли у вічність.

Кажуть, на війні не буває атеїстів; але отець Андрій говорить, що і атеїстів він зустрічав, не намагався ніколи нікого навернути до Бога чи до церкви — натомість, просто говорив із усіма, допомагав збагнути, для чого вони стоять тут і переживають те, що доводиться переживати. За його спогадами, після однієї із розмов із військовими, до нього підійшов майже 40-річний солдат і сказав: «Ви правильно зазначили — вони тут тому, що ненавидять; ми тут тому, що любимо». Любов до власної землі, родини, народу, нації та країни — достатня причина, аби не втрачати віру. А віра (не релігійність, а саме віра) потрібна навіть атеїстам та агностикам.

«Свідки надії», «Батько» та «Лист брату» — одні із найпотужніших есе у книзі «Соняхи». Усі ці історії, на жаль, не є продуктом творчої уяви і трапилися насправді. Але для того, аби збагнути сутність цієї війни та впливу її на людські долі простих українців, і такі важкі історії потрібно знати і пам’ятати.

В книгарні більшає людей, до отця Андрія вже простяглася вервечка із бажаючих отримати автограф — а я дякую за свій примірник «Соняхів», прощаюся, полишаю приміщення і виходжу в сутінки. Проте мені не темно: найголовніше світло сьогодні несу у наплічнику, під сіро-жовтою обкладинкою від «ВСЛ».

Джерело: 5Books.org

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Прокоментували

Related Posts

Подкаст

Марек Гласко та його нон-конформізм

Пропонуємо вашій увазі обговорення книжки Марека Гласка «Красиві двадцятилітні» за участю літературознавців Маріанни Барабаш, Ігоря Котика, Тараса Пастуха. Коментарі Прокоментували

Зарубіжка

12 книг про «війну усіх з усіма»

Війна у Сирії — одна з провідних тем світових новин вже 5 років, хоча насправді для пересічного українця все це (особливо на тлі власної війни на власному Сході) залишається чимось далеким та незнайомим. Разом із Read more…

Подкаст

Філіп Давід та нова серія від видавництва «Апріорі»

У львівській книгарні «Є» у травні відбулася розмова про нову серію книг від видавництва «Апріорі», прозу Філіпа Давіда та літературу європейську — а в ролі головного гостя та спікера знаний український письменник Юрій Винничук. Коментарі Read more…

Ми будемо вдячні, якщо ви не будете використовувати AdBlock на нашому сайті — або ж передплатите доступ до контенту за $1 на 30 днів. ОПЛАТИТИ ДОСТУП >>

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: