Зазвичай ми говоримо із письменниками чи видавцями — але нечасто зустрічаємося чи домовляємося про розмову із людьми зі сфери літературного менеджменту та піару. Лілія Шутяк, прес-секретар Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ, викладач, журналіст, літературний менеджер — і гостя нашого сьогоднішнього бліцу.

—Перша половина 2016 року для MERIDIAN CZERNOWITZ – дуже насичений час в плані кількості підготованих турів на підтримку авторів та участі у фестивалях. Що найскладніше в роботі літменеджера з огляду на це – комунікація та піар, організаційні питання чи тайм-менеджемент?

Справді, початок року в нас видався дуже насиченим. Якнайперше через організацію турів та промоцію нових книжок Катерини Бабкіної «Щасливі голі люди», Юрія Іздрика і Євгенії Нестерович «Summa» та Ірини Цілик «Глибина різкості» у рамках проекту «Мережа». Автори побували у багатьох українських містах: Катя Бабкіна – 10, Іздрик/Цілик – 29 (тур останніх ще триває).

Окрім того, важливою для нас була участь у Книжковому Арсеналі в Києві, де на окремій сцені MERIDIAN CZERNOWITZ відбувалося чимало літературних заходів. Звісно, робота над такою великою кількістю проектів вимагає усіх цих зусиль: належного піару, якісного менеджменту, постійної комунікації з аудиторією на співорганізаторами. На щастя, у нас є команда людей, які поділили між собою обов’язки, тому вважаю, що успіх згаданих проектів – це спільний результат.

Попри складність різних етапів підготовки, тайм-менеджемент, на мою думку, перевищує усі. Вчитися правильно розподіляти свій час задля досягнення максимальної ефективності роботи – це мистецтво, в якому треба постійно самовдосконалюватися.

Фото: Василь Салига

Фото: Василь Салига

—На літменеджерів в Україні і досі ніде не вчать (якщо не помиляюся), але запит на цю професію (та й фактично сам цей фах) є і поступово розвивається. Як гадаєш, чому практика від теорії «відстає»? Що треба зробити, щоби це змінилося?

В Україні, в принципі, багато в яких галузях теорія відстає від практики. На жаль, рівень університетської освіти дуже часто недостатній для того, щоб випускник відчував себе затребуваним на ринку праці. Потрібно постійно самовдосконалюватися, багато читати, здобувати практичні вміння. Поява нових спеціальностей, як-от, літературний менеджер або книжковий піарник – це вимоги ринку. І якщо вищі навчальні заклади не будуть під них підлаштовуватися, то з’являтимуться окремі люди, які це робитимуть на курсах і тренінгах. Було б бажання, а де й у кого вчитися – завжди можна знайти.

—Є курси письменницької майстерності, є якісь курси з промоції заходів, а що із курсами літменеджменту та книжкового піару? Не було бажання організувати подібні?

Мене часто запрошують взяти участь у дискусіях щодо книжкового піару, провести якийсь майстер-клас чи лекцію для різних аудиторій – журналістів, бібліотекарів, студентів, працівників видавництв. З останніх – кілька заходів у Луцьку, організованих мистецьким об’єднанням «стендаЛь», круглий стіл на фестивалі «Видавничий NON STOP», де ми разом із блогерами спілкувалися про промоцію книг. Ніяк не доїду до Одеси, хоча були пропозиції провести майстер-клас і там. Тобто, за останні роки на подібні курси в Україні з’явився великий попит і, відповідно, є люди, які охоче беруться за організацію таких заходів.

Фото: Ігор Константинюк

Лілія Шутяк та Богдан Логвиненко. Фото: Ігор Константинюк

—Три важливих навички, які — на твою думку — слід розвивати українським журналістам у спілкуванні із піарниками заходів, видавництв та із авторами

По-перше, журналістам варто читати книжки. Хоча б іноді. По-друге, зрозуміти, що ім’я та прізвище автора книги та її назва – це речі, які не можна перекручувати. Ну і, по-третє, якомога частіше перепитувати у піарників і прес-секретарів те, що не дочули або не зрозуміли. Краще видатися «не в темі», ніж наробити помилок у своєму матеріалі.

—Головне, чому ти навчилася з моменту початку своєї роботи у MERIDIAN CZERNOWITZ — це…?

Якщо докладати багато зусиль у правильному напрямку, то всі твої мрії почнуть здійснюватися.

Фото: Олександр Зубко

Фото: Олександр Зубко

—Що читає Лілія Шутяк зараз? Яку книжку із нещодавно прочитаних можеш порадити — і чому саме її?

Півгодини тому закінчила читати роман сербського письменника Срджана Валяревича «Комо» в перекладі Андрія Любки. Надзвичайно легка й водночас ностальгійна книжка, яка особливо сподобається письменникам-початківцям. Вона про те, як можна волею випадку потрапити на стипендію в Італію, пити багато алкоголю, знайомитися з цікавими людьми і насолоджуватися неймовірною природою. А ще – трохи про любов та «зачаровану гору». Майже, як у Томаса Манна.

—Як ставишся до протистояння паперу та читання на екрані? Чи витіснять, на твою думку, смартфони, планшети та кіндли звичайні паперові книжки — і якщо так / ні, то чому?

Не думаю, що смартфони і планшети витіснять паперові книжки. Так само, як кіно не витіснило театр, а телебачення – радіо. Завжди будуть люди, які надають перевагу читанню справжньої книжки перед електронною. Як я, наприклад. Інша справа, що видавництвам потрібно зважати на новітні технології й не боятися розширювати свій асортимент і для читання з ґаджетів.

—Три поради тим, хто хоче працювати в царині літературного менеджменту та організації / промоції літературних подій

  • Не боятися пропонувати свої ідеї.
  • Відповідати на питання журналістів 24 години на добу 7 днів на тиждень.
  • Завжди слідкувати за фідбеком.

Фото на початку публікації: Світлана Константинюк

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Прокоментували

Related Posts

Статті

Нові партнерства, подкасти та теми — 4-й сезон

Декілька тижнів від нас не було новин — але не тому, що автори 5BKS геть облінилися, просто відбулося декілька важливих змін, які потребували більше часу та уваги, тому і сталися ці вимушені канікули. Раді анонсувати Read more…

Книги

«Тунель» Ернесто Сабато: пекло — ти сам

Якщо у Сартра пекло – це інші, то після прочитання роману Ернесто Сабато «Тунель» виникає відчуття, що пекло – це кожен сам для себе. На позір – дві протилежні думки, хоча направду причина одна і Read more…

Книги

Салман Рушді: 2 роки, 8 місяців і 28 ночей нудьги

Останній роман Салмана Рушді «Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей» побачив світ ще 2015 року у нью-йоркському видавництві Random House, і ось нещодавно «Видавництво Старого Лева» презентувало український переклад. Коментарі Прокоментували

Ми будемо вдячні, якщо ви не будете використовувати AdBlock на нашому сайті — або ж передплатите доступ до контенту за $1 на 30 днів. ОПЛАТИТИ ДОСТУП >>

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: