Покласти підсумки під новорічну ялинку ми не встигли: перезапуск 5Books у новому дизайні, на новій CMS та з новими форматами займав чимало часу напередодні Нового року — тому ми вирішили скласти власний рейтинг результатів 2015-го вже після того, як відзвучали вітання, побажання та думки про рік, що минув, від більшості українських інтернет-ресурсів про літературу та культуру.

2 січня — час помітити, що змінився не лише календар, але й відчутно змінилась українська література та видавнича справа за минулі 365 днів. Саме про це — наш невеличкий рейтинг. На об’єктивність та беззаперечність рейтингу не претендуємо, лише зауважу, що складали ми його, виходячи із єдиного критерію — медійного впливу на аудиторію. Адже книжка — це теж медіа, дуже часто доволі потужне (якщо йдеться про публіцистику, ділову прозу чи інший нон-фікшн), яке формує порядок денний для ЗМІ, блогосфери та соцмереж, слугуючи (в свою чергу) першоджерелом для творення медійних форм та проектів — а інколи виходячи з тих-таки форм та проектів як результат роботи інших ЗМІ.

Новорічні підсумки 2015 року

Тема року: Війна

Інші теми, що розглядалися: Права жінок; Підприємництво; Історична пам’ять українців

На жаль, від цього нікуди не вдалося сховатися ні видавцям, ні читачам у 2015-му — але це та тема, той травматичний досвід, котрий і досі не є проговореним та осмисленим у повній мірі. Війна на Сході України як суспільно-політичне явище стала сприйматися також як явище медійне (через репортажі, документальні кінофільми, розслідування, інтерактивні проекти та YouTube-документалки) — а оскільки ми вже домовилися говорити про книжку як про медіа, то нічого дивного, що і дитяча, і доросла література 2015-го значною мірою була присвячена темі війни, подолання втрат, травмам суспільним та особистим трагедіям усіх, кого зачепило не лише російськими «градами», але й тим, хто допомагав фронту, пораненим, військовим та цивільним вздовж лінії конфлікту на Донбасі.

Війна в книгах майстерні «Аграфка»; війна у збірках оповідань; війна у спробах дискусії із Заславською в Харкові; війна у поезіях та круглих столах на Форумі Видавців та за його межами; війна у літературно-мистецьких виїздах на передову на підтримку бійців ЗСУ та добровольчих частин — ми не хотіли її ні як читачі та блогери, ні як видавці медіа-продукту чи громадяни. Але вона прийшла, ми писали, говорили, читали про неї. Так було, і ми не з власної волі зіткнулися з тим — але література України ХХІ століття точно отримала потужний пласт рефлексій та хронік на цю тему.

Книга року: «Далекі близькі», «100 років самотності»

Інші книги, що розглядалися: «Уліс», «Не сподівайтеся позбутися книжок», «Аптекар», «Колгосп тварин», «Відвага і страх»

В цій номінації обираємо 2 книги — одну українську і одну перекладену українською мовою. Обидві — за критерієм значущості в ролі медійної події та смислового наповнення, котрі несуть у собі обидва твори самим фактом своєї появи.

«Далекі близькі» наблизили до пересічного українського читача складні постаті філософів та не менш складну світоглядну проблематику внутрішнього та зовнішнього конфлікту видатних мислителів різних епох, котрі в чомусь є близькими конфліктній епосі сучасної України.

А «100 років самотності» — це епохальне явище в контексті світової літератури; і якщо ми вже говоримо про переклади, то Маркес мав бути в перших рядах тих, кого давно було варто перекласти українською.

Переклад року: «Коран: Переклад смислів з арабської мови»

Інші книги, що розглядалися: «Колгосп тварин», «Дівчина у потягу», «100 років самотності», «Вбити пересмішника»

Безумовна подія року в світі перекладів від видавництва «Основи», на нашу думку. Мова йде не лише про те, що українською перекладено одну із найважливіших релігійних книг на планеті; мова про вплив україномовної інтерпретації смислів «Корану» на широку аудиторію, збурену подіями довкола представників мусульманства ще з часів терактів 11/09 і аж до мороку ISIS. Вихід «Корану» став спробою показати, що мусульмани не є усі повісниками смерті та руйнувань; що їхня релігія є не менш багатою та цінною, аніж наша; що культурний діалог та порозуміння між різними конфесіями можливі за умови розуміння та взаємного прочитання спільною мовою різних релігійних книг — а ще й на тлі анексії Криму та повторної втрати батьківщини для кримських татар.

Нестандартна книга року: «Порнографія»

Інші книги, що розглядалися: «Війна очима Рондо», «Кайдашева сім’я», «Мистецтво війни»

Твір Ґомбровича та його популярність у мережі книгарень у 2015-му можна пояснити двома факторами — гарний піар напередодні презентації на Форумі Видавців та нестандартний дизайн, який було зроблено «ВСЛ». Не так тема війни чи конфлікту Ероса й Танатоса зіграла свою роль, як просто сам факт, що книжка із складними підтекстами та енергетикою мала вкрай лаконічний і від того дуже шикарний дизайн. Коли береш до рук «Порнографію», розумієш, що собою являє в ХХІ століття книга як медійний продукт: здається, частина моєї стрічки в Instagram та Facebook купувала цю книгу Ґомбровича просто аби мати можливість її сфотографувати в красивому інтер’єрі чи натюрморті (мимоволі згадуєш, що в кожному жарті є лише частина жарту).

Фотоальбом року: «Війна очима ТСН»

Інші книги, що розглядалися: «Небесна сотня»; фотоальбом ТСН про події 2013—2014

А ось і перша з двох номінацій, на які натякнув на початку, коли говорив про вихід медійного формату у вигляді паперової книжки. Робота фотографів, відеооператорів та журналістів «ТСН» та телеканалів «1+1» і «2+2» на передньому краї бойових зіткнень із проросійськими терористами та частинами військ РФ була «запакована» у вкрай якісний, добротний фотоальбом — зразок сучасної української документалістики в прозі; артефакт, цінний не лише для колекціонерів, журналістів чи військових, але й медійне нагадування, щоденне нагадування на вашому столі чи полиці про те, як все починалося, до чого призвело і повторення чого ні в якому разі допускати не можна.

Жанр року: Роман

Романи писали, видавали, про них говорили, їх привозили в Україну, їх дуже багато цьогоріч перекладали, перевидавали та анонсували. Здається, жанр короткої прози перестав цікавити навіть тих, хто раніше одну лише коротку прозу й писав. Не було поем чи поетичних циклів; натомість в передачах, подкастах, відеооглядах, на літфестивалях та літературних вечорах ми говорили, слухали, дискутували, знімали, записували та сперечалися про романи. Велика форма і довгі тексти проклали собі шлях не лише в українську журналістику, але й до українського читача. Один із найбільш гарних результатів 2015-го, як на мене.

Стартап року: «Їздець»

Інші претенденти: Komubook, «Чорні вівці», Book Box

Галина Танай та Ольга Гончар почали із ідеї літературного путівника — а створили низку літературних екскурсій із прив’язкою персоналій, творів, жанрів та подій до міст і місць літератури. Знову — та сама крос-медійність: від книжки до світлин, відео та екскурсій, від розмови в книгарні чи кав’ярні про автора — до необхідності обійти пішки квартали, райони і навіть цвинтарі, аби дізнатися більше про окремого письменника чи цілу літературну епоху. Проект «Їздець» вже потроху вийшов за межі Львова та Києва, тож у 2016-му чекаємо від дівчат ще більше цікавих маршрутів і нових міст.

Скандал року: Переклади «КСД»

Інші претенденти: Ольга Деркачова і расизм; візит Заславської до Харкова

Бідолашний Стівен Кінг, він навіть не очікував, яка суперечка розгорнеться між фан-клубом його творчості та одним із найбільших серійних видавців української прози. Ляпи, помилки, стилістичні та лексичні невідповідности й перекручування призвели до відкликання цілого накладу з українських магазинів — а для видавців та читачів поклали початок серйозній дискусії про те, чи потрібно прискорювати вихід новинок світового книговидання українською мовою за будь-яку ціну.

Невдача року: Komubook

Інші претенденти: Книжкова біржа; книги молодих авторів про АТО; спроби запустити українську квір-літературу

Стартап із колективного інді-книговидання, на який ми покладали чималі надії, так і не зміг про себе заявити 2015-го, попри значний інтерес читачів до ініціативи краудпаблішингу на українських теренах. Можливо, через специфіку обраної літератури; можливо, через звичку українських читачів говорити одне, а робити інше — і тому нестачу фінансування з боку тих же, хто так захопливо поширював новину про Komubook в соцмережах. Сподіваємося, 2016 рік стане для цієї онлайн-платформи більш вдалим.

Крос-медійний проект року: The Ukrainians

Інші претенденти: «Вірш тижня» від ЛітАкцент, книжкова передача від «Громадського», подкаст Єви Якубовської

А ось і друга номінація, коли результат роботи медіа стає книжкою: блог про історії успіху та життєвого шляху відомих українців не лише успішно зібрав кошти на платформі колективного фінансування «Спільнокошт», але й став досить популярною книжкою. Це той цикл інтерв’ю, котрий варто придбати у 2016-му, якщо 2015-го ви не встигли це зробити. Приклад команди The Ukrainians надихає поєднувати нон-фікшн, соцмережі, блогосферу та видавничу справу — і створювати медіа та книги, що не вписуються у звичні жанрові рамки.

Дебютант року: Вікторія Дикобраз («Семантика наших прикрас»)

Інші претенденти: о. Андрій Зелінський («Соняхи»), Катерина Девдера («Літери і стихії»), Маргарита Сурженко (дилогія «АТО»), Ірина Мороз («Якби ти просто був»)

В цю категорію включили авторів, котрі вперше 2015-го спробували себе в якості авторів збірок та книг для всеукраїнської аудиторії — і ця спроба вийшла вдалоя як за форматом, так і за актуальністю та змістом. Але з огляду на дизайн, форму та репрезентацію і медійний відгук нашим фаворитом стала Вікторія Дикобраз та її «Семантика»: збірка віршів, котру можна носити з собою щодня, аби відчути і прочитати молоду українську поезію.

Блог року: «Читомо»

Інші претенденти: «Етажерка», «БараБука»

Найбільш потужний, регулярно оновлюваний, експертний та концепційно витриманий інтернет-ресурс в українському книжковому онлайн-просторі. Судячи з їхнього річного звіту, є усі підстави так вважати — і побажати Оксані Хмельовській, Ірині Батуревич та їхнім колегам досягнення нових вершин у 2016-му.

Букт’юбер року: Максим Сущук

Українська букт’юб-сцена не є такою вже й чисельною — а ще страждає на нерегулярність оглядів та швидке «вигоряння». На цьому тлі Максим Сущук, котрий регулярно публікує нові відео та працює над формою подачі, якістю контенту та його оформленням, помітно вирізнявся у 2015-му.

Видавець року: «ВСЛ»

Інші претенденти: «Основи», «Наш Формат», «Темпора», «КСД»

За поєданням кількості, якості, найменувань, тематик, жанрів та піар-підтримки й організаційної бази заходів «Видавництво Старого Лева» 2015 року можна вважати взірцем того, як правильно «обробляти» ринок і залучати максимальну кількість покупців усіх вікових та соціальних категорій. Сподіваємося побачити і прочитати від них ще більше цікавого у цьому році.

Бізнес-книга року: «Ілон Маск», «Включайся!»

Інші претенденти: «Безжальна правда про нещадний бізнес», «Почни з чому», «Від нуля до одиниці», «Генрі Форд»

Історія засновника Tesla та Space X була покладена фактично «під ялинку» українським покупцям, ще й лише через онлайн-магазин — тому в більшість оглядів та підсумків року не потрапила. Між тим, за значущистю цієї події її можна співставити хіба що із виходом українських перекладів біографій Стіва Джобса та Генрі Форда.

А от переклад книги Шеріл Сендберг — це не лише торжество «фемінізму здорової людини», але й хороший приклад того, як зробити вчасний переклад на потрібну тему з огляду на активізацію публічного діалогу в суспільстві про роль, вплив та місце жінки у бізнесі, політиці та громадському житті пост-революційної України.

Видавець ділової літератури року: «Наш Формат»

Інші претенденти: «Основи»

Одразу низка якісних перекладів ділових книг від авторів, що вже стали «іконами» для інтернет-підприємців, засновників стартапів та розробників інтернет-продуктів — Бена Ґоровіца, Пітера Тіля, Йони Берґера — хороше починання на ринку перекладів ділової літератури, котрий до 2014-го цілком належав російському «Манн, Иванов и Фербер». Маємо великі сподівання на 2016-й.

Тренд року: Переклади. Літературні тури

Інші претенденти: відеоблоги про книжки; відеопоезія; книжкові набори з доставкою на замовлення; дитячі видавництва

2015-й — рік перекладів з низки іноземних мов українською. Навіть «Мистецтво війни» з китайської — не кажучи вже про бестселери сучасності та класику англійською, німецькою, французькою, польскою мовами.

Другий тренд — це літературні тури; спочатку Сергій Жадан із «Життям Марії» проїхав країною — а за ним немов потік українськими містами ринули інші касові та інді-автори із власними збірками, романами, оповіданнями та поезіями. Побільшало книжкових подій — і цей тренд точно має зберегтися в цьому році.

Вплив на літературний процес: Літшкола від ЦЛО

Інші претенденти: «Їздець», «Місяць авторських читань», Фестиваль відеопоезії CYCLOP, «Міст з паперу»

Обрали тут найбільш знаковий проект з огляду на наслідки, які він має для літературного процесу в Україні, для появи нових імен в поезії та прозі і загальної системності та систематичності, а також охопленої аудиторії в межах України. Літературні школи від ЦЛО відповідали 2015 року усім перерахованим вище критеріям.

Інді-подія року: «Місяць авторських читань»

Інші претенденти: «Міст з паперу», Artgnosis, Meridian Chernowitz

В цю категорію ми включили події, призначені для кола поціновувачів та тих, хто справді цікавиться новими іменами в українській та заруіжній літературі, новими перекладами вже знаних авторів та поглядом «метрів» на культуру читання та творення книг в цілому. Свіжість та новизна «Місяця авторських читань» у Львові дають змогу говорити про цю подію як найбільш знакову в українській літературній indie-сфері.

Подія року: Малі літературні фестивалі

Інші претенденти: Форум Видавців; видання «Уліса» українською; український стенд у Франкфурті; Книжковий Арсенал

І тут ми переходимо до номінації тих самих подій — і безумовним проривом року можна вважати малі літературні фестивалі у Вінниці та Запоріжжі. Якщо вінницький Intermezzo був таким собі інді-починанням, де більше гості відкривали для себе Вінницю та учасників фестивалю, аніж вінничани; то в Запоріжжі стався справжній прорив інтересу місцевої публіки до сучасного українського літпроцесу в рамках «Книжкової толоки» — а отже, у цих форматів, у походу літератури в нові локації за межами Львова, Києва, Одеси та Харкова є величезний потенціал, над яким слід добре попрацювати 2016-го. Ну і не забуваємо про міжнародний фестиваль у Чернівцях — там вже котрий рік тримають високу планку, задану організаторами.

Очікування року: Український стенд у книжковому Франкфурті

Інші претенденти: Komubook; Форум Видавців; переклад «Уліса»; переклад книги про Ілона Маска

Волонтери, видавців, учасники книжкового ринку і навіть літературні блогери говорили, збирали, організовували та били на сполох щодо участі України у міжнародному книжковому ярмарку у Франкфурті набагато більше, частіше та продуктивніше, аніж чиновники Мінкульту, на плечі яких (формально) було цю участь покладено. У підсумку престиж українського книжкового ринку було порятовано, а ім’я України — не зганьблено. От тільки залишилося питання, чи справді великим видавцям та чиновникам у «високих» кабінетах так «болить» за українську книжку, як вони звикли про це говорити.

Поетично-музичний проект року: «Жадан і Собаки»

Інші претенденти: CARBIDO, «Склад 2.0», «DrumТиатр», «роздІлові»

Переможця в цій категорії обирали не лише за наслідками успішної кампанії на «Спільнокошті», але й з огляду на висвітлення діяльності гурту в медіа як в інтернеті, так і поза ним. Спільний проект Сергія Жадана та музикантів вилився не просто в ска-панк-гурт, а в ціле окреме прочитання всім відомих творів — прочитання, яке збирає повні зали і у містах-мільйонниках, і в невеличких провінційних клубах.

Прогноз на 2016-й: Більше крос-медійності та малих форм

Ринок стає крос-медійним не лише в царині ЗМІ та тематичних журналів, але й у сфері книговидання та дистрибуції. Інтернет-магазини книжок заводять власні літературні блоги (як Yakaboo); великі видавничі ініціативи запускають малі дитячі видавництва (як поява «Чорних овець» від Meridian Chernowitz); про книжки знімають відеоогляди, буктрейлери в стилістиці міні-фільмів (як це робить Макс Кідрук); вірші перетворюються у відеопоезію та пов’язані із нею формати; література виходить за межі друкованого слова та ілюстрацій — і стає театральними постановками, флешмобами в громадському транспорті, міні-фестивалями, онлайн- та офлайн-медіатеками.

Ще одне важливе очікування на цей рік — це поява якісної української малої форми: оповідання, нарису, есе. Перемога Василя Махна та його «Дому у Бейтінг-Голов» в якості «Книги року» — перший провісник цього тренду. Тому цьогоріч ми чекаємо більше якісної малої прози від українських авторів.

Ось такі підсумки від медіатеки 5Books. Вітаємо вас ще раз із новорічними та різдвяними святами, бажаємо цікавих книжок та затишного читання у 2016-му.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Прокоментували

Related Posts

Статті

Нові партнерства, подкасти та теми — 4-й сезон

Декілька тижнів від нас не було новин — але не тому, що автори 5BKS геть облінилися, просто відбулося декілька важливих змін, які потребували більше часу та уваги, тому і сталися ці вимушені канікули. Раді анонсувати Read more…

Книги

«Тунель» Ернесто Сабато: пекло — ти сам

Якщо у Сартра пекло – це інші, то після прочитання роману Ернесто Сабато «Тунель» виникає відчуття, що пекло – це кожен сам для себе. На позір – дві протилежні думки, хоча направду причина одна і Read more…

Книги

Салман Рушді: 2 роки, 8 місяців і 28 ночей нудьги

Останній роман Салмана Рушді «Два роки, вісім місяців і двадцять вісім ночей» побачив світ ще 2015 року у нью-йоркському видавництві Random House, і ось нещодавно «Видавництво Старого Лева» презентувало український переклад. Коментарі Прокоментували

Ми будемо вдячні, якщо ви не будете використовувати AdBlock на нашому сайті — або ж передплатите доступ до контенту за $1 на 30 днів. ОПЛАТИТИ ДОСТУП >>

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: